“Особи, які відповідальні за скоєння численних серйозних порушень прав людини на непідконтрольних українській владі територіях, продовжують свою злочинну діяльність, не будучи притягнутими до відповідальності. Україна не визнала факт існування воєнного конфлікту, відтак, не було застосоване відповідне як національне, так і міжнародне законодавство. Разом з тим такі злочини можуть сягати рівня воєнних злочинів та/або злочинів проти людяності відповідно до Статуту МКС .».”
Беззаконня, яке панує на непідконтрольних уряду Україні територіях, завдає серйозного удару по правам людини в Україні. Місцеві юристи і правозахисники, що документують злочини, які вчинялись від початку конфлікту, обговорили численні проблеми, причиною яких є відсутність верховенства права.
Глибоке занепокоєння викликає обмін захопленими в полон особами, який відбувається між двома сторонами конфлікту. Цей обмін здійснюється в правовому вакуумі, що лише загострює проблему насильницьких зникнень з обох сторін конфлікту. Від початку конфлікту в 2014 році приблизно 3 000 українських військових і цивільних осіб, які були позбавлені волі і потрапили до рук так званих "ДНР-ЛНР", були обміняні на полонених сепаратистів, про що повідомляє Служба безпеки України (СБУ). [1] Окрім того, що цей процес обміну не регулюється жодним визначеним законом, в таємниці тримаються обставини обміну, в тому числі й інформація про місця тимчасового тримання, умови утримання, а також кінцеву долю тих, кого було передано іншій стороні. Така практика, яка розпочалась з окремих випадків і перетворилася на системну, є абсолютно непрозорою і не має жодного правого регулювання.
Переговори з метою проведення обміну захопленими і позбавленими волі особами посилено монополізуються Службою безпеки України після ухвалення угоди «Мінськ II» в лютому 2015 року, згідно з якою вимагається, щоб обидві сторони конфлікту «забезпечили звільнення та обмін заручників та всіх незаконно утримуваних осіб на основі принципу «всіх на всіх»» (п. 6). Проблему посилює також нечітко сформульована в тексту угоди вимога про амністію, яка не визначає ані коло осіб, які підпадають під амністію, ані умови та процедуру можливої амністії.
"Ми наголошуємо на тому, що амністія за вчинення міжнародних злочинів і серйозних порушень прав людини суперечить міжнародному праву і міжнародним зобов’язанням України в ділянці прав людини, і буде сприяти тільки поширеності безкарності."
Від самого початку конфлікту українські правозахисні організації повідомляли про значне збільшення кількості випадків вбивств і насильницьких зникнень, катувань і жорстокого поводження, незаконних затримань та знищення майна. Були також повідомлення про випадки статевих і гендерно обумовлених злочинів, скоєних як відносно жінок, так і відносно чоловіків, хоч до теперішнього часу такі випадки ще неналежним чином задокументовані. Відповідно, зберігають свою актуальність висновки, які були сформульовані в доповіді Міжнародної федерації з прав людини "Східна Україна - цивільне населення під перехресним вогнем" щодо системної та поширеної природи злочинів, які вчинялись на непідконтрольній українському уряду територіях. Ці проблеми потребують негайного вирішення. Збройний конфлікт у Донецькій і Луганській областях України спричинив до серйозних порушень прав людини, які можуть сягати рівня міжнародних злочинів. По кожному з таких випадків має бути проведене належне розслідування на національному або міжнародному рівні, повинні бути встановлені винні в скоєнні воєнних злочинів і злочинів проти людяності і притягнуті до відповідальності.