"Це критично важливо як для жертв, так і для майбутнього України – аби вчинені злочини не лишилися непокараними. Злочини проти людяності та воєнні злочини мають бути розслідувані, а відповідальні – піддані судовому переслідуванню та покарані відповідно до принципів міжнародного права"
Спільний звіт фіксує значну кількість грубих порушень міжнародного гуманітарного права та права прав людини, вчинених на східній Україні у період між травнем 2014 та серпнем 2015, та зафіксованих у ході дев’яти моніторингових місій на підконтрольні Україні території Донецької та Луганської областей, а також під час опитувань, проведених серед внутрішньо переміщених осіб.
Попередні свідчення про інциденти за участі збройних формувань так званих «ДНР» та «ЛНР» дозволяють припускаючи, що ці злочини були вчинені в рамках плану або політики, спрямованої проти цивільного населення, що підпадає під кваліфікацію злочинів проти людяності згідно зі Статтею 7 Римського Статуту. Випадки вбивств, тортур або нелюдського поводження, незаконних арештів та утримування можуть підпадати також під поняття воєнних злочинів – як визначено в Статті 8 Римського Статуту. ЦГС та інші спостерігачі зібрали свідчення, які підтверджують наявність таких порушень з обох боків. Необхідне додаткове розслідування таких свідчень.
Розповіді жертв та матеріальні докази (такі як «чорні списки», що представлені в звіті), показують, що певні категорії населення зазнають цілеспрямованих переслідувань з боку сепаратистських збройних угрупувань, а саме: проукраїнські громадяни та активісти НУО, волонтери та журналісти, представники меншин, релігійні спільноти, а також держслужбовці. Окрім того, повідомляється про деякі випадки переслідувань українськими військовими та добровольцями тих осіб, яких вони підозрюють у підтримці ворога.
"Свідчення, наведені у звіті, репрезентують тільки частину порушень. Масштаби злочинів, вчинених на східній Україні, досі складно оцінити, оскільки належне розслідування ще не проведене. Що напевне – це те, що безкарність тільки загострить ситуацію з правами людини на Донбасі"
Україна має міжнародне зобов’язання розслідувати, переслідувати в судовому порядку та карати осіб, відповідальних за такі міжнародні злочини, а також забезпечувати компенсацію їх жертвам. Деякі справи щодо злочинів, вчинених українськими добровольцями, вже стали предметом розгляду національними судовими органами. Утім, складно встановити, чи відбувається розслідування злочинів, вчинених українськими військовими. Водночас, розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями так званих «ДНР» та «ЛНР» - фрагментарні, цим розслідуванням бракує системного підходу, а злочини певних угрупувань просто ігноруються.
Визнання українським урядом юрисдикції Міжнародного кримінального суду над цим конфліктом може дати дорогу встановленню справедливості та відповідальності – якщо національна система правосуддя доведе своє небажання або неспроможність розслідувати та здійснювати судове переслідування міжнародних злочинів.
"Міжнародний кримінальний суд завжди буде судом останньої інстанції, але, визнавши його юрисдикцію над злочинами, вчиненими під час конфлікту, українська влада зобов’язали себе до сприяння встановленню торжества справедливості, незалежно від того, яким буде шлях до нього – через національні органи правосуддя чи міжнародні механізми"
Цього тижня FIDH та ЦГС зустрічаються з представниками української влади, юристами та НУО, аби представити свої рекомендації щодо подолання безкарності відносно злочинів, вчинених в Україні від початку конфлікту.